Формування у студентів потреби у фізичному самовдосконаленні
УДК 796.015(075.8) Ладиняк А.Б. викладач Ладиняк Б.І. старший викладач ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ПОТРЕБИ У ФІЗИЧНОМУ САМОВДОСКОНАЛЕННІ В статті розглядається роль фізичної культури у вихованні особистості та формування у студентів усвідомлення потреби у фізичному самовдосконаленні. Ключові слова: здоров’я, фізичне самовдосконалення. Актуальність. Однією з першорядних проблем нашого буття є проблема здо¬ров’я нації, особистості. Здоров’я як найважливіша властивість живого організму, стосовно людини є мірою духовної культури, показником якості життя і в той же час результатом етичних укладень соціальної політики. Здоров’я як соціально-біологічна основа життя всієї нації є результат політики держави, що створює у своїх громадян духовну потребу відноситися до свого здоров'я і його збереження – як до необхідної основи реалізації свого призначення до продовження здорового роду, як до задачі енергетичного забезпечення творчої праці, гарантії досконалого генофонду, основи розвитку творчості і духовності. Виняткову роль у її розв’язанні відіграє фізичне вихо¬вання, яке водночас є важливим засобом формування особистості. Фізичне виховання студентів є невід’ємною частиною загального процесу виховання і базується на пріоритеті оздоровчої спрямованості. Мета фізичного виховання студентів – вироблення усвідомлення потреби в фізичному вдосконаленні, розвитку інтересу і звички до самостійних занять фізичною культурою і спортом, набуття знань, умінь і навичок здорового способу життя. Тобто привити у студентів усвідомлення потреби у фізичному самовдосконаленні не тільки під час навчання, але і в подальшому житті [2,5]. Мета: дослідження шляхів формування у студентів усвідомлення потреби у фізичному самовдосконаленні. Методи дослідження: аналіз та узагальнення педагогічної, методичної і наукової літератури, систематизація практичного досвіду та методичних рекомендацій з фізичного виховання студентів. Результати досліджень. Під фізичним самовдосконаленням розуміється сукупність прийомів і видів життєдіяльності, що визначають і регулюють позицію людини відносно свого фізичного розвитку, фізичної підготовленості і стану здоров’я. Для педагогічної практики важливо визначити шляхи підвищення активності студентів в заняттях фізичною культурою, встановити рівні потреби у фізичному самовдосконаленні, намітити шлях її подальшого формування. Прагнення до фізичного самовдосконалення може мати різний ступінь активності – від пасивної до розвиненої, а спрямованість – від егоїстичної до соціально значущої. Потреба у фізичному самовдосконаленні не з’являється сама по собі, а виховується в навчальному процесі, в сім'ї і т.д. Умовно виділяють наступні рівні потреби: 1. Пасивний – потреба у фізичному самовдосконаленні виражена слабо або відсутня. 2. Ситуативний – характеризується нестійкою зацікавленістю у фізкультурно-спортивній діяльності. 3. Активно-діяльний – відрізняється достатньо високою активністю особистості до занять фізичною культурою і спортом. Потреба в фізичному самовдосконаленні не виникає сама по собі, її потрібно виховувати, прищеплювати, моделювати упродовж всього навчально-виховного процесу у вузі. В фізичному вихованні студентів основна увага традиційно зосереджується на розвитку рухових здіб¬ностей та спортивно-технічній підготовленості (оволодіння технікою різних видів спорту). Виховання ж потреби в фізичному самовдо¬сконаленні, самозабезпеченні особистості шляхом занять фізичною культурою і спортом в практиці викладачів фізичної культури здебіль¬шого проводиться епізодично. В навчальному процесі не береться до уваги, що розвиток фізичних здібностей та оволодіння технікою виконання вправ з одного боку і формування потреби у фізичному самовдосконаленні, а з іншого — два різних педагогічних завдання, які вирішуються засобами певного напрямку. Формування потреби в фізичному самовдосконаленні є дов¬готривалим навчально-виховним, педагогічним процесом, у якому проявляються різноманітні позитивні і негативні мотиви, фактори, як зовнішні, так і внутрішні. Серед зовнішніх — особистість викладача, зміст навчання і методика викладання, стан спортивних споруд та якість і наявність спортивного інвентарю. Серед внутрішніх — моти¬ви, інтереси, ціннісні орієнтири, рівень розвитку особистіcних якос¬тей, самооцінка стану здоров'я і фізичної підготовленості [1,4]. Результати аналізу практики та численних наукових досліджень свідчать, що процес формування у студентів потреби у фізичному само¬вдосконаленні складається з ряду взаємопов’язаних напрямків: • виховання позитивного ставлення до занять фізичною культурою і спортом; • оволодіння знаннями і усвідомлення на їх основі переконань у необхідності систематичних занять фізичними вправами; • формування відповідних умінь і навичок; • залучення студентів до щоденних занять фізичною культурою. Потенційні можливості формування позитивної позиції до фі¬зичного самовдосконалення закладені в самому процесі навчання, джерелом яких є викладач. Рівень знань, підготов¬леності до розв’язання освітніх, оздоровчих і виховних завдань, іні¬ціативність, особистий приклад викладача формує в студентів інтерес до занять. Викладач повинен визначити обсяг знань і систематизувати їх, що передбачає три рівні засвоєння знань: на першому — оволодіння знаннями, на другому — оволодіння вміннями та навичками, на третьому — їх особисте самостійне застосування. Знання для формування у студентів переконання у необхідності само¬стійних занять фізичними вправами можна узагальнити за такими розділами: – покращення функціональних можливостей організму; – профілактика захворювань; – зниження втоми за рахунок активного відпочинку; – використання занять фізичною культурою і спортом в боротьбі з шкідливими звичками; – використання фізичної культури і спорту як невід’ємного компоненту здорового способу життя; – розвиток рухових здібностей (підвищення працездатності); – загальні відомості про види спорту, поняття і терміни; – техніка виконання фізичних вправ і методика їх самовдосконалення; – засоби і методи самоконтролю (за станом здоров’я, розвитку рухових здібностей). При формуванні уміння самостійно займатися фізичними вправами викладач повинен дотримуватися певних правил: • пропонувати вправи для самостійного виконання лише після того, як вони засвоєні; • навчити при самостійному виконанні вправ, з метою удоскона¬лення або розвитку фізичних якостей, контролювати власні дії та оцінювати правильність їх виконання, інтенсивність, об’єм. • навчити прийомів самоконтролю за станом здоров'ям, фізич¬ного розвитку і функціональної готовності організму в процесі занять фізичними вправами. Висновки. Для формування у студентів позитивної позиції до фізичного самовдосконалення потрібно систематизувати обсяг необхідних знань, вмінь і навичок та оволодіння ними в певній послідовності: - формування знань у потребі фізичного самовдосконалення; - оволодіння знаннями, вміннями та навичками різних рухових дій; - оволодіння методикою розвитку фізичних якостей; - оволодіння прийомами самоконтролю за станом здоров’я, фізичного розвитку, тренувального навантаження; - самостійні заняття фізичними вправами; - участь у різноманітних фізкультурно-спортивних заходах.
Список використаних джерел 1. Батурин К.А., Литвинова Л.И. Контроль и самоконтроль при занятиях оздоровительной физичекой культурой: Метод. пособие. Мн. АФВиС, 1992. 2. В.И. Глухов Физическая культура и формирование здорового способа жизни. – К.: Здоровье, 1989. 3. Ильинич В.И. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов вузов. М.:Высш. Шк.., 1978. 4. Разумов А., Пономаренко В., Пискунов В. Здоровье здорового человека. М.: Медицина, 1996. 5. А.Г. Фурманов, М.Б. Юспа Оздоровительная физическая культура: Учеб. Для студентов вузов. – Мн., Тесей, 2003. – 528 с.
Summary In the article the role of physical is examined cultures in education of personality and forming at the students of awareness of necessity in physical self-perfection. Keywords: health, physical self-perfection.
Категория: Мои статьи | Добавил: legka (21.10.2007)
| Автор: Андрій
