Стан масової спортивно-оздоровчої роботи у Сполучених Штатах Америки
Доповідь на тему:
„ Стан масової спортивно-оздоровчої роботи у Сполучених Штатах Америки "
Підготував: студент групи Факультету фізичної культури
2005 р.
Наукове обґрунтування застосування фізичної культури і спорту у сфері трудової і навчальної діяльності у США Важливим моментом, який спонукав учених займатися темою „Спорт на виробництві", стало різке зростання у багатьох країнах так званими „хворобами цивілізації", причина яких полягає у монотонності праці, у малорухливості у певних видах рухової діяльності. Відсутність адаптації до нових умов життя і праці — неправильне харчування, нервові перевантаження — приводять до захворювань, перш за асе, серцево-судинної системи, що є найбільш частою причиною смерті і ранньої інвалідності. Американські вчені, у свою чергу, встановили, що щорічна цифра пропусків через хворобу досягла у США 132 млн. робочих днів, із них 52 млн. — через порушення серцево-судинної системи, яка забирає щорічно 1—2 млн. чоловік, багато із яких — віком 40—45 років. підраховано, що заміна їх на робочому місці коштує державі 700 млн. доларів, а загальний щорічний збиток пропусків через хворобу складає 25 млрд. доларів. Проте ще більш вагомими є невидимі на перший погляд втрати, для виміру яких поки що не існує будь-яких критеріїв. До них, зокрема, відносяться зниження продуктивності праці у фізично не підготовлених робітників і службовців, швидка втомлюваність, яка, у свою чергу, збільшує можливість виникнення нещасних випадків на виробництві. Значний матеріальний збиток, на думку американських вчених, наносить незацікавленість у роботі, відсутність бажання, ентузіазму. І, на кінець, низький рівень фізичної підготовленості робітників і службовців приводить до величезних витрат на медичне обслуговування. Так, з 1960 року витрати ці у США збільшилися з 21 до 200 млрд. доларів у 1982 році. Якщо у 1960 році у США на потреби медичного обслуговування було витрачено 6% валового національного продукту, то у 1982 році — 9%, а це складає 13% загального національного прибутку. Вчені США встановили, що регулярні заняття фізичною культурою дають можливість зменшити кількість хворих робітників, що приносить значний економічний ефект. Саме тому у 70-і роки відбувся різкий скачок у підході до проблеми здоров'я робітників і службовців. Раніше медицина займалася їхнім лікуванням, сьогодні ж вчені роблять основний акцент на профілактику різноманітних захворювань. Численні досліди та експерименти довели, що найліпшим способом профілактики є оздоровчі заняття фізичною культурою. Спеціалісти Президентської ради у справах фізичної підготовки і спорту США, наприклад, довели, що стан здоров'я людини лише на 10% залежить від медицини і на 90% — від рівня її фізичної підготовленості. Проведені дослідження свідчать про те, що видатки, спрямовані на заохочення профілактичних спортивних заходів, значно менші, ніж видатки на допомогу по непрацездатності, навіть враховуючи при цьому неминучість спортивних травм. Боротьба за збереження здоров'я трудящих диктується, на думку вчених США, виробничою необхідністю кожного крупного і дрібного підприємства і закладу. Тому у каталозі виробничих заходів, спрямованих на виконання цього завдання, можна виявити усе більше саме тих заходів, які сприяють підвищенню спортивної активності членів виробничих колективів: від виробничої гімнастики у робочий час і створення спеціальних приміщень для спортивного відпочинку до фінансової допомоги виробничим спортивним товариствам і клубам, які враховують профіль виробничої діяльності або просто знаходяться у районі даного підприємства. Уже доведено, що подібні заходи зменшують захворюваність і кількість нещасних випадків на підприємстві, зменшується плинність кадрів, нормалізується виробничий клімат і в результаті цього підвищується продуктивність праці. У 1932 році у США було розроблено і застосовано експериментальну програму занять фізичною культурою і спортом для робітників і службовців. Мета — проведення порівняльного аналізу рівня фізичної підготовленості і стану здоров'я трудящих до початку занять фізичною культурою та через рік після їх введення. У заняттях за цією програмою взяло участь 259 робітників і службовців різних підприємств країни віком від 35 до 55 років. Дані анкетування і медичного обстеження показали: — більше ніж у 50% тих, що займаються фізичною культурою, зросла продуктивність праці; — у 93% поліпшився стан здоров'я; — у 89% підвищилась витривалість організму; — більше ніж у 60% значно зменшилася вага тіла; — у 50% зменшилась загальна напруга і втомлюваність організму під час роботи; — 40% одночасно з початком занять почали дотримуватися дієти; — 15% кинули палити Основними завданнями спорту у сфері виробничої діяльності вчені США вважають: підвищення продуктивності праці; профілактика здоров'я, зниження допомоги по хворобі, ліквідація розрізненості членів одного виробничого колективу, яка є наслідком підвищення спеціалізації праці. Ці завдання по-різному трактуються у країні у залежності від системи громадських і виробничих відносин.
Спорт у сфері трудової діяльності у США У США значна активізація роботи за програмою "Спорт на виробництві" стала помітною у кінці 70-х років. Це сталося після створення у країні у 1975 році Асоціації у справах спорту на виробництві при Президентській рад» у справах фізичної культури і спорту. Тоді до даної організації входила всього лише 25 членів, сьогодні їх чисельність досягла 1440 чол. Вони ведуть певну роботу на 250 підприємствах країни. Прикладом організації спортивно-оздоровчої роботи серед населення США є оздоровчий центр у штаті Вісконсин, створений на кошти і за ініціативою господарів декількох крупних підприємств. В оздоровчому центрі є великий гімнастичний зал, клініка, закритий велотрек, кімнати для зважування, зал із спеціальним обладнанням для визначення рівня фізичної підготовленості, спеціальні "кімнати здоров'я", де проводяться заняття з людьми, які страждають різного роду захворюваннями, а також декілька кортів і майданчиків, що прилягають до будинку оздоровчого центру. Робота ведеться у декілька етапів, але одним із важливіших вважається етап медичного обстеження. Оздоровчий центр у штаті Вісконсин — один із перших у країн. Сьогодні за його прикладом створюються оздоровчі центри і в деяких інших штатах США. На думку американських вчених, своєрідність оздоровчих центрів поблизу підприємств полягає у тому, що їх наявність найліпшим чином забезпечує поєднання функцій вільного часу із змістом дозвілля. Такі центри сприяють усуненню об'єктивних і суб'єктивних меж між працею і дозвіллям. Однак свою специфічну подвійну функцію (відновлення і організацію дозвілля) вони виконують лише тоді, коли вони слугують не тільки виробничо-економічній однобічній меті, але й соціальним контактам, у тому числі і з особами, які не працюють на даному підприємстві. Недотримання цього принципу веде до відносно малої популярності даних центрів.
Виробнича гімнастика як одна із форм роботи за програмою „Спорт на виробництві" До основних форм роботи за програмою „Спорт на виробництві" американські вчені відносять: — виробничу гімнастику (гімнастичні паузи різної тривалості протягом робочого .дня): — заняття фізичною культурою, що проводяться силами підприємств у неробочий час; — залучення трудящих до регулярних занять фізичною культурою з оздоровчих комплексах і центрах при підприємствах; організація прогулянок і походів для трудящих та їх сімей, до програми яких включено спортивні ігри і змагання; організація і проведення спортивних змагань між різними підприємствами і установами; — самостійні регулярні заняття фізичною культурою за програмами, пропонованими вченими спеціальних організацій, які займаються питаннями „Спорт на виробництві". У даний час виробнича гімнастика у багатьох країнах в найбільш популярно формою роботи за програмою „Спорт у сфері трудової Діяльності". Американські вчені вважають специфіку праці на тому чи іншому підприємстві основним моментом, який необхідно враховувати перед застосуванням гімнастичної паузи. Для правильного вибору вправ під час гімнастичних пауз, що відповідають, характеру праці, як перший крок належить визначити основний вид діяльності на конкретному робочому місці. У США прийнято виділяти такі види діяльності переважно сидяча робота у поєднанні з невеликим об'ємом динамічної роботи, з відносно великим обсягом навантажень на різні групи м'язів; переважно стояча робота легкої або середньої складності; важка фізична робота, робота у стані нахилу; фізична робота у стані лежачи. Для кожного виду діяльності розроблено спеціальні підготовчі вправи і методичні рекомендації. Після того, як проведено аналіз умов праці на місцях, підбирається програма виробничої гімнастики для даної категорії робітників Наступний аспект, необхідний для створення програми „Гімнастична пауза" — складання схеми, яка систематизує вправи за принципом, "вправи на розтягування" вправи на розвиток сили , вправи на розслаблення . Останній аспект — підбір вправ на регуляцію дихання. Таким чином, складання програми „Гімнастична пауза" враховує, характер виробничої діяльності, вибір основної програми занять для даної категорії працюючих, цілеспрямований підбір вправ, який проводиться інструктором або лікарем підприємства; підбір спеціальних вправ на дихання.
Структура системи народної освіти у США У школах США немає єдиних обов'язкових програм з фізичної культури. Кожен викладач складає програму на свій погляд. Зміст її може залежати від поглядів вчителя фізичної культури, від ставлення директора або інших високопоставлених осіб до того чи іншого, від прихильності школярів до ігор, фізичних вправ, спортивних розваг тощо. Зрозуміло, що при такому хаосі у програмах фізичної культури значно знижується ефективність навчання. Дана система навчання базується на реакційній ідеологи Джона Дьюї. Цей реакційний філософ і педагог вважає, що людина народжується з готовим Запасом інстинктів, здібностей і потреб. Вони змінюються і перетворюються лише у тому напрямку, який передбачено самою природою. Педагог, на думку Дьюї виховує школяра, а лише сприяє розвитку й удосконаленню закладених у ньому незмінних потреб і здібностей. Із цього антинаукового твердження він робить хибний висновок, що центр педагогічної роботи, що центр педагогічної роботи повинен переміститись від вчителя до учня (педоцентризм), оскільки зміст навчання залежить виключно від запитів учнів. Викладачеві він відводить лише роль організатора навчальних занять. На тій підставі, що зміст навчання визначається запитами учнів, врахувати які неможливо, Д.Дьюї заперечує чітку програму. Вій виступає за школу без єдиного навчального плану і програми. Базуючись на теорії фаталістичного вчення про зумовленість долі людей спадковими властивостями, заперечуючи роль громадського середовища у вихованні дітей, автори ряду навчальних посібників для американських шкіл рекомендують при розробці програм враховувати інтереси і потреби дітей. Так, у книзі Ваннієра і Файт „Методика фізичного виховання у середній школі" (1957) говориться, що „програма повинна складатися з урахуванням думки учнів". У посібнику Л. Ларсона і Л.Хпла „Фізичне виховання у початковій школі" вказується. "Найбільш правильною підставою для відбору видів фізичної Діяльності у початковій школі є потреби дітей, тому відбирати належить такі види Діяльності, які можуть задовольнити ці потреби. Не випадково — підкреслюють це самі американські педагоги — зміст більшості навчальних занять з фізичної культури у багатьох школах США складають регбі і футбол. Слід підкреслити, що методика складання програм, яку рекомендовано рядом навчальних посібників США, позбавлена будь-якої однорідності і вкрай суперечлива. Так, у американських педагогів немає єдиної думки про послідовність походження навчального матеріалу. В одних випадках вони рекомендують планувати матеріал так, щоб він змінювався щоденно, в інших проходити його протягом тижня (місяця, чверті). Пропонуються й інші варіанти планування навчального процесу Така різнобарвність негативно впливає на фізичне виховання учнів. Багаточисленні форми планування, які рекомендовані для шкіл, не мають певної структури, вони побудовані формально, в основному на чисто емпіричних засадах Очевидно, роз'єднаність у поглядах не дозволяє знайти наукову основу єдиної програми з фізичного виховання, а це в свою чергу не дає можливості вчителям здійснювати єдиний процес навчання і виховання. Усе це негативно впливає на Фізичний розвиток і фізичну підготовленість учнів американських шкіл Недаремно президент США Д. Кеннеді у статті „Розбещений американець" з жалем і занепокоєнням вказував на незадовільний стан і постійне погіршення фізичного розвитку американської молоді Група спеціалістів Каліфорнійського університету після проведених досліджено відзначає, що більшість американських школярів товстіють і одночасно слабшають у фізичному відношенні, майже у половини із 1500 четверокласників в спостерігається схильність до пороку серця, високого кров'яного тиску, значного відсотку наявності з крові холестерину. Університетом штату Мічіган було обстежено 19 тис хлопчиків і дівчаток у ВІЦІ 6—17 років, які взяли участь у змаганнях з 9 видів спорту У порівнянні з результатами 10-річно« давності дівчатка 14—17 років у 8 видах із 9-ти виступили гірше Лише 40% хлопчиків 6—12 років змогли підтягнутися на перекладині більше одного разу, кожен четвертий — жодного (необхідно було не менше 2—3), х 5% хлопчиків 6—14 років і 55% дівчаток 6—17 років не змогли втримати тіло на перекладині на рівні підборіддя більше 10 сек., хоч за попередніми підрахунками це повинно було бути їм під силу. На думку Дж. Аллена, голови Президентської ради з фізичної культури та інших спеціалістів школярі не одержують „необхідного фізичного виховання, знань про правильний режим харчування, проводять багато часу перед телевізорами". Американські педагоги багато і часто говорять про те, що метою фізичного виховання у США є досягненням ідеалу гармонійного розвитку особистості. У дійсності ж за цим "ідеалом" ховаються зовсім інші ідеї, які пов'язано з прагненням до мілітаризації школи, до зміцнення панування буржуазії. Досить сказати, що не так давно усі школи Нью-Йорку одержали директиви шкільного інспектора з пропозицією замінити звичайні ігри на уроках фізичної культури військовими вправами. Особливе місце у системі фізичного виховання школярів займають таю ігри, як американський футбол, регбі та ін., які спрямовано на підготовку солдат для американської армії. У цих іграх школярам з дитинства прищеплюють низькі, аморальні риси характеру. Так, у книзі А. Шплера і Вірджині І.Уайтком "Фізичне виховання у програмі початкової школи" рекомендуються ігри "Бомбардування", "Виверти з полоненими", "Потягни шинку", "Потягни палички" тощо. Таким чином, засоби фізичного виховання учнів у США підбиралися не з метою гармонійного розвитку особистості, а для підготовки людей, здатних дати відсіч нібито "загрозі з боку могутнього Радянського Союзу" (Джон Кеннеді). Тут ми цілком одностайні з оцінкою фізичного виховання у школах США, яку дала німецька вчителька Елен Фенгер, що працювала в американській школі. Маючи на увазі зовнішній лоск, облудність, за якою прихована гнила основа «американського методу фізичного виховання вона сказала образно ї точно. "Не все то золото, що блищить".
Тестування як засіб оцінки фізичної підготовленості американських школярів Для оцінки рівня фізичної підготовленості школярів тести у США почали застосовуватися з 1884 року, і вже до 1913 року країна захопилася тестуванням. Вивчалися не тільки фізичні здібності школярів, але й рівень їх розумового розвитку (за допомогою обчислення так званого розумового коефіцієнту), а також з'ясовувався взаємозв'язок між розумовим і фізичним розвитком. Однак результати подібних досліджень інтерпретувалися на користь різних класів і расових теорій, характерних для США. Президентська рада спільно з Американською спілкою здоров'я, фізичного виховання, відпочинку і танцю (ААХПЕРД) розробляли останніх 30 років систему тестування рухової підготовленості підлітків. У 1957 році було апробовано перший такий тест, розрахований на дітей 4— 12 класів. Складався він із 7 пунктів. За допомогою бігу на 600 ярдів (приблизно 500 м) вимірювався рівень тренованості серцево-дихальної системи, а забіг на 50 ярд (приблизно 45 м) тестував швидкість бігу Човниковий біг вимагав від учасників хорошої швидкості та спритності, а для стрибка у довжину з місця необхідною була певна сила. Підтягування на перекладині для юнаків і модифікований вид підтягування для дівчат визначали м'язову силу та витривалість. Кидання м'яча, крім спеціального тренування, вимагає зорової" та ручної координації. Вправи на підйом верхньої частини тіла із положення лежачи на спині слугують для вимірювання сили черевного пресу та витривалості. Щорічно такому тестуванню піддавалися понад 20 мли. школярів. Результати порівнювалися зі встановленими нормами. Програма тестування не раз піддавалася змінам. Наприклад, було виключено метання м'яча, вправи на підйом верхньої частини тіла; із положення лежачи на спині почали виконуватися на зігнутих у колінах ногах замість прямих; бігова дистанція в 1 милю і більше (приблизно 1600 м) була замінена дистанцією у 600 ярд. Виникали суперечки і з деяких інших пунктів тесту. Але у кінці 60-х років було зроблено висновок, що тест є мірилом фізичних здібностей, а не істинним показником функціонального здоров'я. Для того, щоб тест рухової підготовленості підкреслював взаємозв'язок між здоров'ям та фізичною активністю, було запропоновано три позиції, а саме: — визначити діапазон можливостей від самих обмежених до найширших; — визначати можливості, які належить збільшувати за допомогою певного виду фізичної активності; — чітко відбивати рівень індивідуальної рухової підготовленості, а також зміни у функціональних можливостях, які визначаються за допомогою відповідних показників. Як найбільш важливі були названі такі показники: кардіореспіраторна діяльність, м'язова сила, витривалість та гнучкість. Будова тіла, або відсоток м'язової тканини відносно жирової тканини — основний показник міцного здоров'я і рухової підготовленості. У 80-і роки було складено пункти тесту, розраховані скоріше на визначення рівня рухової підготовленості, ніж спортивних досягнень. Особлива увага приділяється тестам за останні роки. Багато питань вирішуються з залученням великої кількості досліджуваних у кожній віковій групі. Наприклад, тестування американських школярів, яке проводилося під керівництвом Б. Флейшмана (1964), охопило понад 20 тис. Досліджуваних із 45 міст різних штатів. Поштовхом для такого всеамериканського тестування стала публікація у пресі результатів першого порівняльного дослідження дітей шкільного віку США і деяких країн Європи. Проводилося травматологами Г. Клаусом, Р Хіршландом. Вони вважають, що у 80 випадках із 100 причина виникнення травми у поперековій області хребта у дітей і дорослих — слабкий фізичний розвиток. З метою раннього виявлення "вірогідних кандидатів", схильних до такого роду травм, у додаток до регулярних медичних обстежень рекомендується шість тестів, відомих як тести Крауса-Вебера. Характерна їх особливість — альтернативна оцінка "виконав — не виконав", що суттєво полегшує процес тестування. Більшість тестів вимірюють комплексні здібності. Наприклад, під час бігу човником оцінюється здатність швидко бігти, швидко змінювати напрям бігу, що можливо при достатньому розвиткові сили ніг і т. д. Важливою частиною практичної діяльності вчителя у школі є об'єктивне порівняння результатів різних тестів і виведення обґрунтованих оцінок з фізичної культури. Дійсно, досягнення в тестах, що мають різні величини обрахунків, не піддаються порівняльному аналізові без залучення відповідних таблиць, очок і ін. У школах США застосовуються таблиці, розроблені на основі аналізу результатів декількох тисяч школярів. Найбільш популярною є шкала, яка дозволяє результати будь-якого тесту перевести у стандартні очки. Сума цих стандартних очок, дає можливість скласти „профіль фізичного розвитку школяра і виведення йому оцінки за чверть і за рік. Мабуть, найбільшим досягненням у галузі тестування у США є робота по стандартизації тестів і їх перевірка на об'єктивність, надійність інвалідність (представництво). Об'єктивність тесту передбачає можливість одержання схожих результатів при його застосуванні двома і більше викладачами в одній і тій же групі. Надійними результати визнаються лише тоді, коли досліджувані у двох або більше спробах стійко показують приблизно однакові результати, що характеризують їх істинні .здібності. Ці критерії визначаються за допомогою статистичних методів. Удосконалення рівня рухової підготовленості школярів На думку спеціалістів процес удосконалення рівня рухової підготовленості в американських середніх школах можна порівняти з подорожжю в 1 тис. миль, і США якраз знаходяться на початку цього шляху. Хоч про недостатність підготовленості американських дітей і підлітків мова йде уже протягом трьох десятків літ, у цій галузі мало що змінилося. Тому федеральні і національні органи головним своїм завданням вважають діяльність, спрямовану на піднесення рівня рухової активності підростаючого покоління. Суспільство, високо розвинене у технічному відношенні, наштовхується на такі парадокси: у той час, коли зберігається біологічна потреба у фізичній активності, розвиток технологи цю необхідність усуває. Зусилля США по нарощуванню людського потенціалу беруть свій початок у 50-х роках. Значні дослідження проводилися у той час доктором Хансом Краусом і Руф Хіршленд. Увагу як всередині країни, так і за рубежем привернули висновки про надзвичайно низький рівень рухової підготовленості юних американців у віці від 6 до 9 років у порівнянні з європейськими ровесниками. Понад 7 тис. дітей брали участь у тесті, за яким вимірювалася сила та гнучкість тіла і м'язів ніг. Було одержано такі дані: 57,9% американських дітей не змогли продемонструвати мінімального рівня рухової підготовленості, тоді як у європейських дітей цей відсоток був значно нижчим — 8,7. Такі приголомшуючі результати змусили президента Ейзенхауера скликати першу національну конференцію з питань рухової підготовленості під егідою федерального уряду. На конференції, яка проходила у червні 1956 р., пропонувалися різні способи удосконалення рухової підготовленості як на сімейному, так і на національному рівнях. За ініціативою Ейзенхауера було організовано федеральний орган, який нині називається Рада президента з фізичної культури і спорту. У тому ж році під впливом багатонадійного президентського рішення ААХПЕРД також організував свою конференцію. Таким чином, було зроблено серйозну спробу свідомого залучення американської молоді до занять фізичною культурою. Робота, розпочата у 50-і роки, продовжувалась і в 60-і. Джон Кеннеді ще задовго до того, як став президентом, писав у січні 1961 р. з тривогою про стан рухової підготовленості американців, який, на його думку, являє собою загрозу національній безпеці. Ця думка простежувалась і в роботі 2-ї національної конференції, яка через п'ять років відбулася у Вашингтоні. Обговорювалося два основних питання: 1. Яким чином федеральний уряд може удосконалити свою діяльність у галузі фізичного виховання. 2. Яким чином він може взаємодіяти у цій галузі з національними і місцевими органами. Ці напрями і сьогодні визначають діяльність Президентської ради, до якої входять Відомі представники медицини, освіти., ділових кіл і засобів масової інформації. З метою залучення учнів до занять, спрямованих на удосконалення показників рухової підготовленості, було задумано Президентську програму для учнів з присудженням їм нагород. У 1937 р. Президентська рада з фізичної культури і спорту спільно з ААХПЕРД удосконалили програму згідно з новими умовами. Розрахована вона на дітей від 6 до 17 років, ті, що демонструють відмінні показники з тих чи інших пунктів тесту, рекомендуються для нагородження. Будь-який учасник, показники якого відповідають вимогам тесту, одержує визнання президента США і емблему, на якій вказано вік школяра, коли він був удостоєний цього визнання. Щорічно у програмі беруть участь 18 мли. школярів, що складає біля 38% від їх загальної кількості. Не дивлячись на те, що деякі школи беруть участь у Президентській програмі, стурбованість викликає зниження вимог, які ставляться до фізичного виховання у школах, та досить низький рівень рухової підготовленості середшколярів. Результати національних тестів, які проводилися в американських середніх школах, показали, що за останні 10 років ніяких позитивних змін у руховій підготовленості учнів не сталося. У 1 985 р. понад 18 тис. школярів у віці від 6 до 17 років взяли участь у тестуванні, на підставі якого було зроблено такі висновки: — 50% школярів жіночої статі 6—17 років і 30% школярів чоловічої статі не можуть пробігти дистанцію в 1 милю (приблизно 1600 м) менше, ніж за 10 хв.; — 40% хлопчиків 6—12 років можуть підтягнутися не більше одного разу. Один із 4 не може підтягнутися й жодного разу. 70%'учнів жіночої статі можуть підтягнутися не більше одного разу, не можуть підтягнутися жодного разу; – 40% учнів чоловічої статі 6—12 років не можуть дотягнутися руками до пальців ніг у стані сидячи. Результати 1985 р. були порівняні з даними, які проводилися протягом останніх 27 років. Виявилося, що показники дещо поліпшилися у період з 1958 по 1965 р., а потім знову стали погіршуватися. Важко виділити якусь основну причину такого явища. Гіподинамія — хвороба віку, вона багато де в чому зумовлена ростом механізації, що побічно сприяє більш пасивному способу життя. Спеціалісти вважають, що Ради з питань освіти у штатах і окремих районах повинні дати об'єктивну оцінку шкільним програмам і накреслити низку необхідних змін. Особливу увагу при цьому слід звернути на керівництво тренувальним процесом. Прикладом може слугувати штат Флоріда. Результатом недавньої реформи у галузі освіти стало введення до програми обов'язкового індивідуального курсу рухової підготовленості школярів. Як і раніше, зусилля спрямовуються на удосконалення фізичного виховання американської молоді. Поглиблюються знання, застосовуються нові різноманітні програми, розраховані на те, щоб переконати молодь у необхідності займатися фізичною культурою як у школі, так і за її межами. Головне завдання — створити для учнів необхідну мотивацію, яка слугуватиме сполучною ланкою між одержаними знаннями і наступною діяльністю.
Національна федерація шкільних асоціацій штатів Часом створення національної асоціації шкільних асоціацій можна вважати 14 травня 1920 р., коли у Чикаго за ініціативою шкільної спортивної асоціації штату Іллінойс з'їхалися представники від усіх штатів. У даний час до складу національної федерації входять спортивні асоціації від 50 штат та асоціація від, округу Колумбія. Членами федерації є також 10 канадських провінцій, Канадська шкільна спортивна федерація, асоціація республіки Філіпіни, знта- Крус і Сент-Томас-Сент-Джон. Ці асоціації об'єднали свої" зусилля для більш ефективної спільної роботи в галузі розробки та запровадження шкільних спортивних програм. Законодавчим органом федерації є Національна рада, яка складається із представників асоціацій — членів федерації, кожен з яких повинен займати керівну посаду у своїй асоціації. Виконавчим органом є виконавчий комітет, до складу якого входять 12 членів від 8 територіальних поділів згідно Статуту їх обирає національна рада на літньому засіданні. Мета федерації — координація зусиль її членів на виконання завдань у галузі міжшкільної спортивної діяльності. Федерація надає шкільним асоціаціям можливість разом відстоювати шкільні програми. При цьому Національна федерація діє у відповідності з завданнями середньої освіти. Міжшкільна діяльність враховує інтереси учнів середніх шкіл, які беруть участь у ній прямо або побічно. Спортивна діяльність і змагання повинні відповідати психологічному, фізичному та розумовому розвиткові тих, хто бере у них участь. Така можливість надається тим школярам, які виконують норми, встановлені асоціацією штату та школою, у якій вони навчаються. Крім того, Національна федерація була створена з метою надання послуг окремим асоціаціям штатів шляхом здійснення контролю за проведенням різноманітних спортивних заходів між школами. По мірі зростання кількості членів федерації" розширювалися і її функції, програми ставали більш поширеними; забезпечувалася узгоджена робота приблизно 20 тис. шкіл. 10 разів на рік виходять "Новини Національної федерації". Це видання має всебічний характер і повідомляє про щомісячну діяльність федерації. Тут публікуються усі зміни у спортивних правилах, є розділ "Питання і відповіді", музичний роздій та розділ, який розповідає про різні виступи і дискусії на теми міжшкільного спорту. У видання Національної федерації реєстрація рекордів, встановлених на шкільному рівні, і занесення їх до Книги національних спортивних шкільних рекордів. Визнання спортивних досягнень школярів є стимулом для залучення їх до подальшого удосконалення своїх спортивних навичок. Важливою турботою Національної федерації є ріст професійної майстерності спортивних директорів. З цією метою щорічно проводяться національні конференції, на яких іде обмін досвідом з питань міжшкільного спорту та поліпшення роботи спортивних адміністрацій. У структурі Національної федерації є консультативний комітет, що складається із 8 спортивних директорів середніх шкіл — представників виборчих секторів Національної федерації. Комітет щорічно збирається для складання плану конференцій і обговорює різні проблеми, котрі виникають у спортивних директорів на місцевому або ж регіональному рівні. Термін перебування у комітеті — 4 роки за принципом ротації. Видатки оплачує федерація. Національний центр як спеціальний орган федерації не лише збирає інформацію про спортивну діяльність у школах, але й розробляє нові ідеї у цій галузі. Національна рада прийняла рішення про проведення Національною федерацією на усіх рівнях великої роз'яснювальної роботи про шкідливість вживання алкоголю та інших препаратів. Практично ця Програма здоров'я буде здійснюватися за допомогою спеціально створеної служби ТАЇИТ, яка співпрацює з асоціацією штатів і шкіл, шкільними радами, тренерами, спортивними директорами, батьками. Починаючи з 1980 року, третій тиждень жовтня оголошено тижнем національних середніх шкіл. Мета — звернути увагу громадськості на те, як здійснюються програми шкільних заходів та чого вони потребують. Подаючи на затвердження Національною федерацією документацію на проведення будь-яких заходів всередині штату, даний штат повинен мати на увазі таке: 1. Заявка подається школою не пізніше, ніж за 30 днів до передбачуваного терміну проведення. 2. Один примірник заявки подається до виконавчого комітету штату, у якому будуть проводитися змагання. 4. Виконавчий комітет штату повідомляє про своє рішення Національну федерацію. 5. Про своє рішення Національна федерація ставить до відома шкільну асоціацію штату, у якому будуть проходити змагання, а також асоціацію штатів, школи яких запрошені до участі у змаганнях. 6. Асоціація кожного штату несе відповідальність за доведення даної інформації до кожної школи-учасниці. Результатом досить тісних стосунків між різними країнами стали міжнародні спортивні Змагання серед школярів середніх шкіл. Національна федерація жваво підтримує таку форму взаєморозуміння між державами за допомогою спорту. Зацікавленим взяти участь у міжнародних змаганнях належить звертатися до шкільної асоціації свого штату. Заявка на участь у змаганнях подається до Національної федерації не пізніше, ніж за 50 днів до їх проведення. Змагання проводяться при умові дотримання таких правил і норм: 1. Змагання у США організовується будь-якою школою або позашкільною організацією, якщо його схвалила асоціація штату. 2. Кожна школа повинна гарантувати дотримання норм, встановлених асоціацією штату чи Національною федерацією. 3. Змагання проводяться згідно внутрішніх і міжнародних правил, схвалених Національною федерацією і асоціаціями штатів учасників. 4. Слід відзначити умови реєстрації можливих рекордів під час проведення змагань. 5. Учасникам надається медична допомога. 6. Звіт про проведені заходи подається до Національної федерації та асоціації штатів-учасників протягом 30 днів після завершення змагань. Національна федерація та її члени вважають, що в учнів належить розвивати прагнення до здорового способу життя без хімічних препаратів, котрі впливають на поведінку і настрой школярів. Протягом року учні повинні: а) вживати напої, які містять алкоголь; б) зживати тютюнові вироби; в) вживати, купувати, зберігати, продавати або ж передавати будь-кому інші речовини. Національна федерація передбачила наслідки порушень правил: 1. Усвідомлення того, що покарання за порушення правил розповсюджується на усіх в однаковій мірі. 2. Усвідомлення того, що наслідки за порушення правил стосуються усіх тих, хто має до них відношення: тренерів, вчителів, батьків. 3. Усвідомлення того, що процедура покарання станеться незабаром. Національна федерація шкільних асоціацій штатів функціонує суворо у відповідності з Статутом, у якому викладено завдання, членство, регламентовано діяльність Виконавчого комітету, вищих посадових осіб, Національне ради, порядок внесення поправок до Статуту та Правил спортивних змагань
Висновок Проведений нами огляд показує, що варто більш вдумливо підійти до досвіду фізкультурно-оздоровчої роботи в США, насамперед на підприємствах і у фірмах, і взяти те позитивне, що відповідає нашим умовам і можливостям. Як ви, напевно, помітили, програми фізкультурно-оздоровчої роботи на американських підприємствах багато в чому схожі з тими, котрі впроваджені і на деяких наших промислових підприємствах. Однак мається і трохи досить істотних відмітних рис. На американських підприємствах і у фірмах оздоровлюють тільки працюючих і членів їхніх родин. У нас же колективи фізкультури на підприємствах, і насамперед їхні спортивні клуби, мають чимало і „варягів", яких особливо багато в заводських командах по різних видах спорту. Крім того, у нас фізкультурно-оздоровча робота нерідко зводиться до участі в різних спортивних змаганнях невеликого числа тих самих людей. При розробці фізкультурно-оздоровчих програм варто пропонувати такі послуги, у яких бідують люди, а не ті, котрі нав'язують спортивні керівники. Тому спочатку потрібно провести опитування працюючих. Аналіз більшості складених у США фізкультурно-оздоровчих програм показує, що вони більш доступні для бажаючих займатися і спрямовані в першу чергу на довгострокове вироблення потреби в людей у занять фізичними вправами і спортом. Нашої ж програми ставлять головною метою як можна більше охоплення, незалежно від бажання що займаються. Варто також більш уважно вивчити рекламну і пропагандистську роботу, проведену в США в цій області. Необхідно, на наш погляд, розробити для всіх країн єдину методику обліку числа оздоровлення, що займаються різними формами, і видами спорту. Здається, розумним є пропозиція радянських вчених про те, що до регулярно займаються варто відносити тих, хто тренується не менш 6 разів у тиждень, або більш 9 місяців у році. Чому багато хто ухиляються від занять фізичними вправами і спортом? Одні не розуміють необхідності занять; інші розуміють, але не можуть себе змусити або не можуть перебороти психологічний бар'єр на шляху до цих занять; треті розуміють і хочуть, але не знають, як, чим і де зайнятися; і нарешті, четверті хочуть і знають чим зайнятися, але не мають умов. Як бачимо, групи різні, а підхід у роботі з ними в нас поки однаковий. Пропонуючи займатися фізичн
Категория: Мои статьи | Добавил: legka (14.11.2007)
| Автор: Андрій
Просмотров: 2394
| Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
